Юрій Мосенкіс

“СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ” І ВЕДІЙСЬКА ТРАДИЦІЯ

З огляду на значну близькість індійської й іранської сакральної поезії (передусім “Рігведи” й “Авести”) та присутність давніх індійців (синдів) в Україні (за акад. О.М.Трубачовим) важко сказати однозначно, чи є спільності слов’янського епосу з індійським типологічного походження, а чи генетичного, а чи впливом.

Боги прокладають шлях поетам¹ – пор. тропу Троянову. Натхненні співці серцем і мислю бачать птаха, намащеного божественною магією² – пор. початок “Слова”. Дослідники відзначають, що “уподібнення поета птахові (пор. уподібнення шамана птахові в архаїчних обрядах), природно, поширюється не тільки на мету, а й на суть творчості: він складає вірші так само, як птахи свої пісні”³. Назва творців “Рігведи” – ріші – виводиться від кореня зі значенням “текти” (особливо в порівнянні з ритуальною течією священного соку – соми)⁴ – пор. Бояна, що розтікається мислю. Ріші розпізнають путь древніх⁵ (очевидно, тропу Трояна можна розуміти і буквально – шлях до Київських гір, і поетично – традиційний спосіб складання пісень).

Вогонь-поет – Агні-каві – своєю величчю охопив обидва світи, як знизу, так і зверху⁶ – пор. простір, який охоплює Боян у натхненні. Поет – каві – завдяки чудесному дару здатний міняти вигляд речей⁷ – пор. здатність Бояна до перетворень. Відомий давньоіндійський мовознавець Яска пояснює слово каві (співець) як той, хто все бачить” або “той, хто має мудрість”⁸ – пор. віщого Бояна. Дослідники роблять висновок, що “каві “Рігведи” – це одночасно і поет, і натхненний пророк, який володіє езотеричною мудрістю, і хранитель світового порядку за допомогою жертви й гімну”⁹. Індійсих каві порівнюють із ірландськими філідами – поетами і пророками, які за допомогою шаманства могли проникати в минуле й передбачати майбутнє [пор. у “Слові” обидві половини часу], і зі скандинавськими скальдами, які сполучали поетичне мистецтво з рунічною магією; відзначають єдність магії, релігії й поезії в діяльності шамана¹⁰.

Винятково важливо, що назву ірландського жерця філід Р.Якобсон пов’язує з іменем Велеса (спорідненим із індійським каві й асурою Варуною), якому Боян доводиться внуком¹¹.

У гімні “Рігведи”, присвяченому богині Вач (“Мовлення”), говориться, що мовлення, як вісник, рухається між світами¹² – пор. рух мислі Бояна по дереву (а саме світовому дереву, що з’єднує верхній, середній і нижній світи). У гімні “Рігведи”, зверненому до Індри (ім’я якого споріднене зі словом ядро), говориться: “Нехай він (співець) заспіває гімн, що рветься вгору, мов птах¹³ – пор. Бояна. За “Рігведою”, “все нову й нову нитку тчуть у небо й у глибину океану осяяні поети”¹⁴ (пор. висоту й глибину в збилинному зачині).

Ведійські поети йдуть давнім (традиційним) шляхом і водночас створюють нову пісню¹⁵. Дослідники підкреслюють, що давні ріші в “Рігведі” не протиставляються нинішнім, але перебувають із ними в одному ряді, належать одній традиції, хоч і розділені часом¹⁶. Кожен гімн, таким чином, включається в ланцюжок подібних, приєднується до традиції¹⁷ (так само билини виглядають як елементи однієї величезної епічної тканини). У новому вигляді, у новому виконанні звучить старий гімн¹⁸. На думку індусів, “Того в цьому світі можна вважати великим поетом, хто у слові, змісті й сполученні слів виявляє щось нове, перетворюючи тим самим старе”; при цьому співвідношення понять “нової” й “старої” пісень не є особливістю тільки індійської літератури, а властиве взагалі традиційним культурам із усною словесністю¹⁹. (Сказане точно відповідає співвідношенню давньої пісні Бояна й нової пісні автора “Слова”.) Наприклад, у давньогрецькій поезії Алкман закликає Музу “почати співати по-новому багатонаспівну пісню”²⁰ – пор. у “Слові” “почати старими словами”.

---