ДЕСЯТИЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ НАУКОВОГО ЧАСОПИСУ

У жовтні 1993 року було започаткуване видання нового часопису з однойменною назвою. Нині ми тримаємо в руках шістдесят шостий його випуск. І нині – його десятирічний ювілей.

Ювілей – це завжди приємно. Тому передусім хотілося б привітати з десятиріччям їхнього дітища членів редакційної ради та редакційної колегії, побажати їм творчої наснаги та якнайповнішої реалізації власних наукових  інтенцій. Але ювілей – це не лише свято. Ювілей – чудова нагода підбити певні підсумки того, що вже досягнуто, вирахувати перемоги й поразки, сформулювати завдання на майбутнє. Зі спробою подібного короткого нарису мені й хотілося б сьогодні виступити.

Шістдесят п’ять випусків часопису за десять років – відповідно шість-сім номерів на рік. Серйозна й сумлінна робота редакції – 1529 сторінок друкованого тексту – коректура, редактура, машинопис, комп’ютерний набір, поліграфічно-друкарські клопоти тощо. Обсяг випусків від восьми до ста чотирьох сторінок. Поліграфія – від банального машинопису до сучасних комп’ютерно-друкарських технологій. Кількість публікацій – від двох-трьох до двадцяти п’яти – тридцяти. Обсяг робіт – від однієї до двадцяти сторінок. Наклад – від 3 до 125 примірників. Спектр авторів – від постійних до залучення значного числа мовознавців різних поколінь та наукового рівня – від студентів старших курсів і до членів-кореспондентів та академіків наукових академій декількох країн. Тематика – первинно від компаративних штудій фактично до публікацій з усіх напрямів сучасного мовознавства, а іноді – й культурології та філософії. Приголомшує.

Звичайно, не всі роботи є рівноцінними за актуальністю наукової тематики, науковим рівнем, обсягом залученого мовно-мовленнєвого матеріалу, знанням літератури питання, але, здається, щоб понову винаходили велосипед – такого я не помітив. Але власне мене зацікавили деякі праці (навіть – серії праць), які категорично виділяються із загального ряду, який наведемо дещо нижче. Зазначимо, що у короткому огляді ми орієнтувалися передусім на дослідження постійних авторів, оскільки в їхніх численних публікаціях простежується і кардинальна лінія уподобань, і певна концептуальність. Насамперед – це фундаментальні компаративні студії найплодовитішого з авторів “Мови та історії” – Юрія Мосенкіса, який водночас є і головним редактором часопису. І хоча його останнє дослідження (Ю.Л.Мосенкіс. Трипільська генеза милозвучності української мови на тлі євразійських мовотворчих процесів. – К., 2002. – 48 с.) викликало з мого боку дуже різку критику, не можу не відзначити широку ерудицію автора, його мінойські, кельтські, піктські, історико-мовознавчі, культурологічні розвідки справили на мене велике враження. Цікаві ідеї розвиваються у соціолінгвістично-культурологічних (ширше – семіологічних) працях Михайла Собуцького, присвячених мовній та культурній ситуації європейського Середньовіччя. Чудовою живомовною стилістикою відзначено статті Валентини Трипуз (Миронової), у яких докладно аналізуються проблеми функціонування латинської мови в Україні. На серйозні роздуми щодо традиційної хронології стародавньої історії, зв’язків давніх писемностей і мов, поетики Кавказу надихають студії Олександра Маловічка. По-філософському глибокі та всебічні культурологічні роботи Андрія Пучкова. Новий погляд на лексичну семантику розвиває на сторінках журналу Ірина Голубовська (що виявляється, зокрема, у когнітивній спрямованості її досліджень). Фундаментальний нарис румунського мовознавства у багатьох публікаціях подав Сергій Лучканин. Цікаві розвідки з проблеми словотворчих потенцій запозичень видрукувала Лариса Кислюк.

Часопис за десять років умістив на своїх сторінках більше ніж 360 публікацій різних жанрів – наукових статей та серій статей, розвідок, прелімінарних публікацій, рецензій, привітань, некрологів, як оригінальних, так і перекладних поетичних творів. Спробуємо продемонструвати ті наукові напрямки, за якими розвивалася творча історія часопису.

Історія мовознавства: Ю.Мосенкіс (1*, 9, 26, 28); С.Лучканин (6, 8, 9, 13, 19, 20, 24, 25, 58); І.Колтуцька (36); Г.Александрова (39); Г.Мацюк (53, 54); А.Пучков (61).

Питання етимології, компаративістики та дешифрування стародавніх графічних систем: Ю.Мосенкіс (у багатьох номерах); О.Маловічко (у багатьох номерах); Ю.В.Зицар (50).

Проблема мовного субстрату й мовних контактів: Г.Мокрушина (13); Г.Зимовець (25, 27); Ю.Мосенкіс (22, 32, 36, 37, 44, 53, 54, 55/56); О.Маловічко (26, 62); В.Журба та Ю.Мосенкіс (41); О.Б.Ткаченко (63/64).

Класична філологія: В.Трипуз (Миронова) (10, 25, 55/56); Л.Звонська-Денисюк (17, 41); О.Єрьоміна (27); О.Лефтерова (19, 21); І.Осадча (60).

Комунікативна лінгвістика, соціолінгвістика, лінгвокультурологія: М.Собуцький (4, 5, 7, 8, 11, 19, 29); Б.Бабич (4); Т.Петрова (55/56); А.Артеменко (58); В.Борисевич (59); Ю.Мосенкіс, В.Журба (57, 62).

Когнітивна лінгвістика та психолінгвістика: В.Берковець (18); Т.Попова (55/56); В.Борисевич (60), М.Якименко (62, 63/64).

Термінознавство: Б.Бабич (6); Л.Веклинець (23); А.Пучков (25); А.Олійник (11, 34, 44, 57); І.Сівков (59, 60, 61, 63/64); Л.Рогач (54); О.Белей (55/56).

Функціональна стилістика й стилістика художнього мовлення: С.Лучканин (10); Т.Цимбалюк (14, 17, 57); Л.Андрієнко (16); І.Михальчук (16); Г.Нога (18); О.Лефтерова (20, 46); Ю.Ткачов (20, 31); А.Зинякова (24); І.Смущинська (25); І.Стоянов (31); Г.Бикова (32); Л.Мірошниченко (32); В.Щербатюк (35); Н.Щербина (44); Т.Чумак (47); А.Лисенко (46, 55/56); В.Товстенко (44); О.Пазинич (24, 55/56); Т.Чілачава (51 – 55/56); Т.Галяко (53) Т.Петрова (55/56); М.Дерманець (57).

Зіставна лінгвістика, теорія перекладу, лінгвокраїнознавство: Т.Цимбалюк (14, 17); І.Голубовська (33); Л.Мудрик (22); М.Собуцький (29); О.Кшановський (54); М.Фабіан (55/56); Г.Трач (55/56); Ян Сюпін, Л.Акользіна (58, 59), І.Ковальська (55/56); О.Барановська (58).

Методика викладання мов: І.Мельник (28), Г.Ксенофонтова (37); Л.Житеньова (46); І.Венералова, Л.Житеньова, О.Шаульська (48); Д.Симоненко, І.Чілачава (37); О.Бочкарьова, Н.Власовець, Л.Мазур (51); І.Чілачава (52); Л.Козловська (55/56); Л.Житеньова, І.Чілачава, О.Шаульська (55/56); А.Середницька (55/56); В.Борисевич (58); Л.Житеньова, Ю.Мосенкіс (58, 59); Т.Галяко (58); Т.Мишакова, В.Панкратова (59, 63/64); Л.Акользіна, Л.Константинова (59); І.Венералова, Л.Житеньова, С.Редько (59); С.Давидова (63/64); І.Венералова, С.Редько, І.Яременко (63/64).

Внутрішня система мови: фонетика та морфонологія: О.Слободян (7); Н.Петровська (15); Н.Бабире (18, 20, 57); О.Романова (21); І.Гальчук (22); А.Зинякова (24); Л.Звонська-Денисюк (41); Т.Докукіна (47); Т.Бобкова (47, 48); І.Чілачава (52); Е.Бец (57); Н.Конах (57); словотвір і граматика: Ю.Мосенкіс (7); Л.Ніколаєнко (29, 38); В.Топіха (33); З.Митяй (34) Н.Лисенко (36); Т.Івасишина (36); Г.Куцак (37); І.Колесникова (37); В.Юносова (38); Н.Іваницька (38); В.Тимкова (40); Д.Харчіладзе (43); Л.Кислюк (43, 53); Л.Авдиковська, В.Шинкарук (49); О.Жаборюк (49); С.Лук’янчук (55/56); О.Василевська (57); М.Якименко (58); О.Баранівська (58); В.Вовк (63/64); лексикологія й семантика: І.Голубовська (6, 8, 10, 12, 14, 17, 18, 33); Н.Семчинська (10); І.Михальчук (11, 16); Л.Андрієнко (23); А.Олійник (34, 44); О.Балабан (49); Н.Пасік (54); А.Середницька (55/56); Р.Синишин (61); М.Гапішко (62); Д.Гавлюк (63/63); історія мови:  В.Шевченко (35);    Л.Бісовецька (49); Г.Стрельчук (55/56); діалектологія: О.Слободян (7); Г.Мокрушина (123); О.Скопненко (14, 17); О.Борисенко (37); Г.Мартинова (47)

Літературознавчі штудії, культурологія, філософія: А.Пучков (3, 6, 25, 42, 50, 59, 60, 62); С.Стельмах (9); О.Калінчук (12), О.Бартко (13); Д.Жмундуляк (28), Ю.Мосенкіс (29, 52, 58, 60, 61, 63/64); Ю.Ткачов (31); В.Поповиченко (34); О.Борис (39); А.Таранова (61); А.Шестак (62);

Деякі переклади: М.Сводеш (2); Р.Кіплінг (7); Р.-Л.Стівенсон (12); І.Вазов (14, 27); О.Геров (16, 17); П.Славейков (18); Вольтер (61); Кім Хен Чжик (63/64).

Різноманітні рецензії, повідомлення, хроніка, некрологи.

Переконливий реєстр, чи не так? А якщо згадати, що у першому випуску було вміщено усього дві статті – І.П.Сунцової та Ю.Мосенкіса, присвячені питанню походження мови, то ми можемо тільки дивуватися тому швидкому якісному та кількісному зростанню часопису. А якщо згадати, який мовний матеріал використовується у наведених вище роботах – а розкид мов у просторі (від японської й корейської до амеріндських) і часі (від гіпотетичної ностратичної до сучасної української) дуже великий – то навіть мимоволі переймаєшся повагою до тих, хто робить часопис.

При збірнику вже понад п’ять років працює дослідницький семінар “Мова та історія”, який поєднувє багатьох мовознавців різних поколінь, наукових інтересів та особистих уподобань.

Наприкінці хочеться сказати про деякі перспективи часопису як вони мені вбачаються. По-перше, науковий рівень видання дозволяє підняти питання про його перереєстрацію як ВАКівського видання. По-друге, мріється, що в нього-таки буде усталений тип обкладинки та незмінність композиційної побудови випусків (стабільність розділів та їхньої послідовності). По-третє, хочеться вірити, що наступні номери вийдуть у високоякісному поліграфічному виконанні (зокрема, як декілька останніх). По-четверте, подібні видання в усьому слов’янському світі друкують матеріали, подані будь-якою слов’янською і найрозповсюдженішими (англійською, німецькою, французькою) мовами, аби ці матеріали мали належний науковий рівень. По-п’яте, як на мій погляд, часопис майже не друкує перекладів та оглядів сучасної зарубіжної лінгвістичної літератури – її можна було б або частково друкувати у самому журналі, а можна (і варто) було б навіть заснувати “бібліотечку часопису”. По-шосте, як демонструє наведений мною реєстр публікацій, на периферії наукових уподобань перебувають найсучасніші напрями мовознавства – комунікативна та когнітивна лінгвістика, які сьогодні є найвпливовішими лінгвістичними парадигмами. І, нарешті, по-сьоме, хотілося б, щоб мова наукових статей, вміщуваних у часописі, була справжньою стандартною українською мовою, а для цього потрібно більше роботи редакції з авторами (до речі, у редакції журналу це питання підіймалося неодноразово – див. №№ 11, 34, 45).

Щасливого шляху в Майбутнє, “Мово та історіє”.