ТРИПІЛЬСЬКИЙ НАПИС ПРО КУПАЛУ ?

М.З.Суслопаров звернув увагу на наведене у книзі Т.С.Пассек “Периодизация трипольских поселений” кільце, де, крім променів від круглого центру, зображені птах, змія й дерево. Ці зображення Т.С.Пассек називає піктограмами, але М.З.Суслопаров намагається читати їх як алфавітні знаки й тлумачити на основі латинської та давньогрецької мов. На нашу думку, тут має рацію Т.С.Пассек, а не М.З.Суслопаров: це піктограми, а не абетка. І тлумачити їх треба на основі відомих нам залишків мови трипільців.

Напрямок читання невідомий; утім, для малюнкового письма він має не таке важливе значення, як для абеткового.

Оскільки основою ієрогліфічного письма є омонімічно-ребусний принцип (заміна багатьох важкозображуваних понять простішими зображеннями з суголосними назвами або їхніми частинами), спробуємо встановити такі суголосся. При застосуванні цього принципу голосні часто не враховувалися (приклад – єгипетське письмо).

Дерево або гілку у мові трипільської культури називали, вірогідно, *maga-la- / *baga-la-¹, змію й черв’яка – *mata-la-², для птахів може бути реконструйовано кілька назв, серед яких звернемо увагу на *kaba-ka / *kabu-ka³. Сполучення *maga(-la-) mata(-la-) kaba(-ka-) могло передавати суголосне сполучення (міфологічно-ритуальну формулу) *magamaKuba-ka, тобто “велика мати Купала”.

Слід ураховувати, що поняття “великий” у формі mag- (meg-) є не лише у давньогрецькій та латинській мовах, а й у картвельських та шумерській (та й давньогрецьке megaleмає доіндоєвропейський суфікс). У назві матері маємо поширений мало не по вському світові коріно (із дитячого мовлення) ma-, котрий є і в малоазійсько-критському імені богині Ма, відомому ще з критської ієрогліфіки, і у слов’ян-язичників, якщо приймати запропоновану Б.О.Рибаковим етимологію імені Ма-кош “мати жеребу” (суфікс –terу назвах родичів – індоєвропейський). Нарешті, серед егейських відповідників імені Купала є не лише Kubele, а й Kubebe(форма, найближча до дошумерської) й Kubeke.

Отже, пропонуємо гіпотетичне прочитання трипільського ієрогліфічного напису – “велика мати Купала”, який відповідає і слов’янським язичницьким, і малоазійсько-критським міфологічним уявленням і обрядовим формулам.

Додамо, що сонячні промені на кільці з написом нагадують як про Фестський диск із гімном до сонця, так і про те, що свято Купали було приурочене до літнього сонцестояння.