“–»ѕ≤Ћ№—№ ј  ”Ћ№“”–ј … ” –јѓЌ—№ ј ћќ¬ј

” VЦ≤≤≤ тис¤чол≥тт¤х до н. е. на територ≥њ ”крањни, ћолдови, –умун≥њ процв≥тала знаменита трип≥льська культура з ориг≥нальною мальованою керам≥кою, буд≥вництвом (зокрема, двоповерховими ≥ нав≥ть триповерховими житлами), великими поселенн¤ми (¤к≥ називають протом≥стами) площею в к≥лька сотень гектар≥в, своЇр≥дною м≥фолог≥Їю, центральними образами ¤коњ були богин¤-мати (¤к символ материнства ≥ земноњ родючост≥), бик (¤к символ сили, родючост≥, неба ≥ небесних ¤вищ) ≥ зм≥¤ (¤к символ в≥чност≥, в≥чного руху). Ќазва ц≥Їњ культури (¤к ≥ ≥нших археолог≥чних культур) у науков≥й л≥тератур≥ зазвичай пишетьс¤ з малоњ л≥тери, оск≥льки йдетьс¤ про певний культурний тип, що маЇ власн≥ визначальн≥ особливост≥. ѕершов≥дкривач трип≥льськоњ культури ¤к комплексу своЇр≥дних памТ¤ток Ц визначний украњнський археолог ¬. ¬. ’войка (1850Ц1914).

ќдразу п≥сл¤ майже одночасного в≥дкритт¤ в к≥нц≥ ’≤’ стол≥тт¤ трип≥льськоњ культури й егейскоњ культури Ѕалканського п≥вострова й остров≥в ≈гейського мор¤ була пом≥чена њх значна близьк≥сть, спор≥днен≥сть. ƒе¤к≥ досл≥дники (наприклад, професор ’арк≥вського ун≥верситету ™. √.  агаров) нав≥ть писали про давнЇ ≥снуванн¤ Їдиного культурного простору в≥д  риту до  иЇва. ј саму трип≥льську культуру де¤к≥ вчен≥ називають киЇвотрип≥льською, оск≥льки перш≥ њњ памТ¤тки ви¤влен≥ саме в  иЇв≥, а вже пот≥м Ц у район≥ села “рип≥лл¤. ƒосл≥дники ще на початку ’’ стол≥тт¤ звернули увагу ≥ на те, низка культурних про¤в≥в, в≥днесених до трип≥льськоњ культури, зТ¤вилас¤ в ”крањн≥ ран≥ше, н≥ж на Ѕалканах. ÷ю сенсац≥йну тезу, вперше висловлену в 1905 роц≥ ≈. –. фон Ўтерном, п≥дтримали так≥ визначн≥ вчен≥, ¤к ‘.  . ¬овк, ћ. —. √рушевський та ≥н.

” словТ¤нських мовах ви¤вл¤Їтьс¤ значний шар сл≥в нев≥домого походженн¤, котрий не знаходить в≥дпов≥дник≥в у спор≥днених (≥ндоЇвропейських) мовах Ц германських, романських, ≥нд≥йських, ≥ранських тощо. ” давньогрецьк≥й мов≥ так само ви¤вл¤Їтьс¤ потужний шар сл≥в нев≥домого походженн¤ без паралелей в ≥нших спор≥днених мовах. ¬важаЇтьс¤, що ц≥ загадков≥ грецьк≥ слова успадкован≥ з тих мов, ¤кими говорили нос≥њ давньобалканськоњ (егейськоњ) культури. Ћог≥чно можемо припустити, що у словТ¤нських мовах не по¤снен≥ наукою слова спадкован≥ з мови трип≥льськоњ культури Ц особливо з огл¤ду на те, що ѕравобережна ”крањна, де була поширена трип≥льська культура, п≥зн≥ше була територ≥Їю розповсюдженн¤ прасловТ¤нськоњ мови.

Ќайважлив≥ше те, що непо¤снен≥ слова прасловТ¤нськоњ й грецькоњ мов не лише значною м≥рою зб≥гаютьс¤, а й в≥дпов≥дають матер≥альним св≥дченн¤м трип≥льськоњ й давньобалканськоњ культур. “ак, наприклад, археологи неодноразово в≥дзначали пом≥тну близьк≥сть про¤в≥в культу богин≥-матер≥ й культу бика в трип≥льськ≥й ≥ давньобалканськ≥й культурах. ≤ це ¤скраво п≥дтверджуЇтьс¤ мовними св≥дченн¤ми: ≥мТ¤ давньословТ¤нськоњ ¤зичницькоњ богин≥  упала в≥дпов≥даЇ ≥мен≥ давньобалканськоњ богин≥-матер≥  юбеле ( ≥бела), тод≥ ¤к прасловТ¤нська назва вола *volъ (без в≥дпов≥дник≥в у спор≥днених Ц ≥ндоЇвропейських Ц мовах) точно в≥дпов≥даЇ догрецьк≥й назв≥ бика bolinthos(кор≥нь bol-).  ≥льк≥сть под≥бних приклад≥в досить значна. ћаЇмо вс≥ п≥дстави вважати, що прасловТ¤нська мова засвоњла (вв≥брала в себе) давню мову трип≥льськоњ культури так само, ¤к давньогрецька Ц мову егейськоњ (давньобалканськоњ) культури.

ћовознавство п≥дтверджуЇ давню археолог≥чну теор≥ю (сформульовану ще в 1930-х роках в≥домим украњнським археологом ≥ культурологом ¬. ћ. ўербак≥вським ≥ п≥дтриману сучасними украњнськими вченими) про перед≥сторичне нашаруванн¤ в ”крањн≥ кочових племен ≥ндоЇвропейц≥в на до≥ндоЇвропейськ≥ землеробськ≥ племена нос≥њв трип≥льськоњ культури.

« великою в≥рог≥дн≥стю можна твердити, що словТ¤нськ≥ мови успадкували з мови трип≥льськоњ культури так≥ слова, чк батько, борв≥й, вир≥й, в≥л, голуб, гор≥х, горох, жито, ≥скра, кермо, к≥бець, к≥нь, кобила, колиба, кр≥сло, л≥с, малина, меч, м≥дь, могила, олово, печать, равлик, свинець, ср≥бло, сп≥вати, тел¤, тиква, хл≥б та ≥н., а також ≥мена ¤зичницьких божеств Ц  упала, Ћада, ћарена тощо. ѕерех≥д переважноњ б≥льшост≥ названих сл≥в ≥з мови трип≥льськоњ культури в прасловТ¤нську по¤снюЇтьс¤ культово-м≥фолог≥чними причинами.

ќднак при досл≥дженн≥ сучасних в≥дображень мови трип≥льськоњ культури особлива увага маЇ прид≥лена саме украњнськ≥й мов≥, ¤ка Їдина з ус≥х словТ¤нських мов поширена на т≥й сам≥й територ≥њ, на ¤к≥й колись була розповсюджена трип≥льська культура. —пец≥альне мовознавче досл≥дженн¤ дозвол¤Ї ви¤вити, що саме в украњнськ≥й мов≥ збереглос¤ найб≥льше рис, успадкованих ≥з мови трип≥льськоњ культури.

як в≥домо, прасловТ¤нська мова (що ≥снувала приблизно з початку ≤≤ тис¤чол≥тт¤ до н. е. до середини ≤ тис¤чол≥тт¤ н. е.) в≥др≥зн¤лас¤ в≥д ≥нших спор≥днених (≥ндоЇвропейських) мов тим, що в н≥й ус≥ склади стали в≥дкритими, д≥¤ла тенденц≥¤ до р≥вном≥рного чергуванн¤ голосних ≥ приголосних. ” цьому слушно вбачають д≥ю ¤коњсь ≥ншоњ мови, що мала саме таку структуру. ÷е ц≥лком могла бути саме мова трип≥льськоњ культури. Ќе випадково назван≥ вище слова, дл¤ ¤ких припускаЇтьс¤ трип≥льське походженн¤, мають те саме р≥вном≥рне чергуван¤ голосних ≥ приголосних: кобила,  упала тощо. “ака сама мовна особлив≥сть спостер≥гаЇтьс¤ в найдавн≥ших мовах тих територ≥й, культури ¤ких були так чи ≥накше повТ¤зан≥ з трип≥льською Ц це найдавн≥ш≥ мовн≥ шари √рец≥њ, ћалоњ јз≥њ (сучасноњ “уреччини), ћесопотам≥њ (сучасного ≤раку).

—еред сучасних словТ¤нських мов т¤ж≥нн¤ до р≥вном≥рного чергуванн¤ голосних ≥ приголосних най¤скрав≥ше спостер≥гаЇтьс¤ в украњнськ≥й мов≥. ÷е численн≥ милозвучн≥ чергуванн¤ типу у / в, ≥ / й, з / з≥ / ≥з тощо. ¬≥рог≥дно, так≥ ¤вища украњнськоњ мови мотивован≥ причинами, под≥бними до тих, ¤к≥ викликали в≥дкритт¤ склад≥в прасловТ¤нськоњ мови. ÷е могла бути д≥¤ мови нос≥њв трип≥льськоњ культури. “аким чином, ми можемо говорити про трип≥льське походженн¤ де¤ких звукових ¤вищ, усв≥домлюваних ¤к милозвучн≥сть украњнськоњ мови.

ƒосл≥дники п≥дкреслюють, що землеробське населенн¤ не занаЇ значних перем≥щень. « ≥ншого боку, вимовн≥ звички можуть не лише тривалий час збер≥гатись, а й регенеруватись, в≥дтворюватись п≥сл¤ певних пер≥од≥в прихованого чи слабо вираженого ≥снуванн¤. “ак, у сучасному тосканському д≥алект≥ ≥тал≥йськоњ мови, поширеному на територ≥њ, де ран≥ше мешкали етруски, засв≥дчен≥ риси етруськоњ мови. ¬ ≥нших романських мовах так само засв≥дчен≥ ¤вища, успадкован≥ з дороманських мов цих територ≥й. як романськ≥ мови, утворен≥ в≥д латинськоњ, м≥ст¤ть риси попередн≥х мов тих м≥сцевостей, так ≥ украњнська мова, утворена в≥д прасловТ¤нськоњ, м≥стить риси попередньоњ мови украњнськоњ територ≥њ Ц мови трип≥льськоњ культури.

“≥сн≥ звТ¤зки трип≥льськоњ культури з давньою культурою Ѕалкан п≥дтверджуютьс¤ досл≥дженн¤м власних назв, передус≥м давн≥х назв р≥чок. Ќай¤скрав≥ший приклад Ц украњнська р≥чка Ћета, назва ¤коњ знаходить виразн≥ паралел≥ на остров≥  рит ≥ на ≥нших давньогрецьких земл¤х, а також у грецьк≥й м≥фолог≥њ.

ƒавн≥ звТ¤зки трип≥льськоњ культури з культурами  авказу (передус≥м у галуз≥ металург≥њ) знаход¤ть ¤скрав≥ в≥дбитт¤ в назвах украњнських р≥чок Ц на њх берегах, ¤к давно припускають археологи, могли селитис¤ групи кавказьких металург≥в. “ак, назва ’орол-р≥чка не знайшла задов≥льного по¤сненн¤, але маЇ виразну паралель у √руз≥њ, де в≥дома р≥чка QТorolis-cТqТaliЦ досл≥вно У’орольська р≥чкаФ. « грузинською та близько спор≥дненими з нею мовами повТ¤зан≥ також назви украњнських р≥чок ¬орскла, ≤нгул, ћгар, –оставиц¤, —каронинка та ≥н. “рип≥льсько-кавказьк≥ звТ¤зки в≥дображен≥ й у назвах метал≥в, технолог≥њ обробки ¤ких ≥ в ”крањну, ≥ в √рец≥ю приходили з  авказу. “ак, ≥ прасловТ¤нське слово *mědь Ум≥дьФ, ≥ давньогрецьке metallon УметалФ дос≥ не були задов≥льно по¤снен≥ з точки зору њх походженн¤. ќднак в основ≥ обох сл≥в, найв≥рог≥дн≥ше, Ц грузинське mčedeliУковальФ, котре зазнало звукового спрощенн¤ (¤к ≥ ≥нш≥ грузинськ≥ слова при запозиченн≥ в грузинську мову Ц наприклад, р≥чка  ура по-грузинськи називаЇтьс¤ Mtkvare).

¬арт≥ окремого розгл¤ду р≥зн≥ групи трип≥льськоњ лексики. “ак, украњнське слово хл≥б маЇ паралел≥ ¤к в ≥нших словТ¤нських, так ≥ в германських мовах. ѕоходженн¤ ц≥Їњ назви дос≥ не зТ¤соване. ќднак варто згадати грузинське слово xaliУсмажене зерноФ. ” сучасн≥й грузинськ≥й воно не маЇ форми множини, але ¤кби така форма ≥снувала (а вона ц≥лком могла ≥снувати ран≥ше), то мала б вигл¤д *xlebi.Ќев≥доме й походженн¤ украњнського слова ¤чм≥нь разом ≥з його в≥дпов≥дниками в ≥нших словТ¤нських мовах. јле у сванськ≥й мов≥ (спор≥днен≥й ≥з грузинською й дуже архањчн≥й) ц¤ зернова культура називаЇтьс¤ чим≥н, що точно в≥дпов≥даЇ словТ¤нськ≥й назв≥ (у грузинськ≥й мов≥ назва ≥нша). —л≥д зважати на те, що сванська мова серед кавказьких вважаЇтьс¤ особливо архањчною. ј початковий елемент словТ¤нськоњ назви ¤-чм≥нь (давн≥ше з носовим звуком ≥ з дифтонгом на м≥сц≥ У¤т¤Ф) Ц Їн-чм≥ень Ц походить в≥д знах≥дного в≥дм≥нка множини Їн займенника з≥ значенн¤м УтойФ (того самого займенника, ¤кий утворював довг≥ форми прикметник≥в в≥д коротких: добр Ц добрий тощо). ќтже, назва ¤чменю в украњнськ≥й та ≥нших словТ¤нських мовах походить в≥д сполученн¤ сл≥в Ут≥ ¤чмен≥Ф у знах≥дному в≥дм≥нку (у називному в≥дм≥нку ц¤ назва не вживалас¤: п≥дметом з точки зору давнього мисленн¤ м≥г виступати т≥льки субТЇкт). Ќарешт≥, слово жито у словТ¤нських мовах не повТ¤зане з д≥Їсловом жити, ¤к ≥нод≥ гадають (¤кби такий звТ¤зок ≥снував, то цим словом позначалис¤ б р≥зн≥ види харчу, а не лише певний вид зерна). ¬оно маЇ багато ≥нших паралелей у давн≥х мовах —ередземноморТ¤ й  авказу. ќсобливу увагу варто звернути на його близьк≥сть ≥з грецьким sitosЦ з огл¤ду на пов≥домленн¤ античних автор≥в про постачанн¤ хл≥ба з≥ —к≥ф≥њ на Ѕалкани. ѕередгрецьке походженн¤ названого грецького слова може св≥дчити також про можливий звТ¤зок його з егейською культурою, спор≥дненою з трип≥льською; слово маЇ майже точний в≥дпов≥дник ≥ в давньоЇгипетськ≥й мов≥. ќтже, трип≥льське хл≥боробство за мовними св≥дченн¤ми ви¤вл¤Ї широк≥ й дуже давн≥ звТ¤зки ”крањни з Ѕалканами, ™гиптом ≥  авказом.

≤ще важлив≥ший анал≥з державотворчоњ терм≥нолог≥њ. ”крањнське слово батько (також батуньо, батонько тощо) походить в≥д прасловТ¤нського *bata, дл¤ ¤кого реконструюютьс¤ значенн¤ Убатько, д¤дько, старший брат, старший, шановний чолов≥кФ. ѕоходженн¤ цього слова, незважаючи на численн≥ верс≥њ, нев≥доме. ¬ ≥нших ≥ндоЇвропейських мовах воно не маЇ в≥дпов≥дник≥в, ≥ дуже в≥рог≥дне його до≥ндоЇвропейське (трип≥льсько-балканське) походженн¤. ќсобливу увагу варто звернути на те, що цей терм≥н маЇ не лише б≥олог≥чне, а й соц≥альне значенн¤ (пор. батько-отаман тощо). ” давньогрецьк≥й мов≥ в≥доме слово battosУцарФ Ц не лише догрецького походженн¤, а й сп≥вв≥дносне з титулом правител¤ п≥вн≥чного ™гипту biti, що ≥снував до обТЇднанн¤ двох Їгипетських царств в одне (таке обТЇднанн¤ в≥дбулос¤ не п≥зн≥ше 3000 року до н. е.). ј в грузинськ≥й мов≥ маЇмо слово baton≥ УпанФ. “аким чином, найдавн≥ше значенн¤ слова батько Ц саме соц≥альне (очевидно, Устар≥йшинаФ, УвождьФ), а не б≥олог≥чне. ¬ожд≥вська традиц≥¤, терм≥нолог≥¤ ¤коњ, очевидно, успадкована словТ¤нськими мовами з мови чи мов трип≥льсько-балканських культур, була повТ¤зана з в≥дпов≥дними традиц≥¤ми найдавн≥шоњ √рец≥њ,  авказу, ™гипту. ўе один аргумент на користь цього твердженн¤ Ц слово кр≥сло, ¤ке за межами словТ¤нських мов маЇ паралел≥ на  авказ≥ (в грузинськ≥й ≥ сванськ≥й мовах Ц на позначенн¤ престолу, кр≥сла стар≥йшини) й у ћесопотам≥њ (де вважаЇтьс¤ пох≥дним ≥ще з дошумерськоњ мови IV тис. до н. е., структура котроњ, ¤к уже зазначалос¤, досить близька до структури мови трип≥льськоњ культури).  ультов≥ кр≥сла ¤к археолог≥чн≥ памТ¤тки добре в≥дом≥ ≥ в трип≥льськ≥й культур≥, ≥ на  р≥т≥, ≥ на давньому —ход≥. ƒокладн≥ший анал≥з трип≥льськоњ державотворчоњ терм≥нолог≥њ в контекст≥ найдавн≥ших традиц≥й «аходу ≥ —ходу передбачаЇтьс¤ зд≥йснити у спец≥альному досл≥дженн≥ У“рип≥льська держава в ”крањни VЦIII тис¤чол≥ть до н. е. за мовними св≥дченн¤миФ.

ƒуже перспективним видаЇтьс¤ досл≥дженн¤ того, ¤к саме функц≥онують слова трип≥льського походженн¤ в украњнському фольклор≥, у творах “араса Ўевченка. ¬ажливо вивчити трип≥льську мовно-культурну спадщину в ¤зичницьк≥й традиц≥њ.

“аким чином, сучасна украњнська мова збер≥гаЇ мовну спадщину “рип≥лл¤ в трьох своњх сферах Ц у словниковому склад≥ (дес¤тки сл≥в), у звуков≥й будов≥ (милозвучн≥сть ≥ де¤к≥ близьк≥ до нењ ¤вища, ¤к приставн≥ приголосн≥), у масив≥ власних назв (передус≥м назв р≥чок). —ловТ¤нськ≥ мови, ≥ передус≥м украњнська ¤к поширена на територ≥њ трип≥льськоњ культури, не набули б таких своЇр≥дних рис, ¤кби в мовн≥й перед≥стор≥њ не було такоњ ¤скравоњ й вин¤тково важливоњ стор≥нки, ¤к мова трип≥льськоњ культури.