Юрій Мосенкіс
ТРИПІЛЬСЬКА ХЛІБОРОБСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ І КАРТВЕЛЬСЬКІ МОВИ
(грузинські й сванські паралелі)
Присвячується професору
Олесандрові Мушкудіані
Українське слово хліб має паралелі у слов’янських мовах усіх підгруп (серед яких цікаве нижньолужицьке kleb). Реконструюють праслов’янське *xlebъ. Латиське klaips “буханець, коровай”, литовське kliepas К. Буга вважав питомо балтійськими, але для них, як і для слов’янських форм, припускають запозичення германських слів (готське hlaifs, давньоісландське hleifr “хліб”), а не спорідненість із останніми. Про повну невизначеність походження цієї основи переконливо свідчить хоча б те, що її виводять навіть із китайського gliep “рисові зерна”i. І. М. Дьяконов вважає, що слов’янські й германські форми – невідомого походженняii. Можливо, основа з того самого доіндоєвропейського субстрату, що й колобок; зв’язок цих слів припускав М. Я. Маррiii.
Спеціальне дослідження присвятив проблемі походження назв хліба у слов’янських, балтійських і германських мовах Ю. В. Откупщиков, який пропонує для прабалтійської форми *klaibas індоєвропейську етимологію (походження від дієслівного кореня зі значенням “різати”), тоді як прагерманське *xlaibazі праслов’янське *xlebъ надійно не етимологізуютьсяiv.
Вірогідні картвельські паралелі цього “важкого” слова: грузинське mo-x’al-ul-і “смажене (зерно)”, mo-x’al-va“смаження (зерна)”, x’al-і “смажене зерно”, x’larci“добре просіяне борошно” (вся наведена лексика за словником С. С. Орбеліані). Зважаючи на семантику грузинських паралелей і на наявність у субстратній для слов’янських мов назві хліба припущуваного суфікса –eb- (*х’l-eb-і як множина від x’ali“смажене зерно”, пор. грузинське c’q’l-eb-і як множина від c’q’ali“вода”), майже тотожного грузинському суфіксові множини –eb-, можемо з достатньою для належних висновків вірогідністю припускати, що досліджуване слов’янське слово мало первісне значення “смажені зерна”. Визначена етимологія дозволяє ставити питання про зв’язок із Кавказом не лише трипільської металургії, а й трипільського хліборобства. Взаємодіяти з культурою Трипілля-Кукутені в землеробській галузі могли закавказькі культури того самого періоду Шулавері-Шомутепе і куро-аракська, які, на думку О. В. Маловічка, були створені носіями картвельських мовv.
У мові крітського лінійного письма А (перша половина ІІ
тисячоліття до н. е.) засвідчене слово qela2u, qala2wa“висушене чи смажене зерно”, яке
гіпотетично зближують із акадським qalu“смажити”, “висушене зерно”vi. У хетській мові (ІІ тис. до н. е.) відоме слово halki“зерно”, яке вважається доіндоєвропейським. Отже, трипільсько-картвельська паралель у назві приготованого зерна входить до ширшого контексту східносередземноморських термінів. Слід зважати й на давнє перебування грузинських племен у Малій Азії (де засвідчений названий вище дохетський термін)vii.
Особливий інтерес для вивчення стародавніх українсько-картвельських хліборобських стосунків має праслов’янське *jecьmen- “ячмінь”, для якого припускають (саме припускають) різні індоєвропейські етимологіїviii, які можна піддати сумнівові. А. П. Критенко відносить його до слів без певної етимологіїix. Точна паралель – сванське cymin“ячмінь”, при тому, що вирощування різних видів ячменю добре відоме і в трипільській культурі від її раннього
етапу до пізньогоx, і в
південнокавказьких культурах цього самого часуxi.
Очевидно, слов’янська назва ячменю успадкована ще з мови трипільської культуриxii.
Виникає слушне питання про природу першого компонента праслов’янської назви *je-cьmen-.Слід зважати на особливості давніх уявлень: слова несуб’єктної семантики не могли виступати як підмет у реченні; старослов’янською мовою, близькою до праслов’янської, назва ячменю засвідчена не в називному, а передусім у знахідному відмінкуxiii. Наявні всі підстави поширювати таку особливість і на праслов’янську мову. Якщо ж розглянути для праслов’янської назви ячмені форму знахідного відмінка множини – *je-cьmeni – то можна співвіднести її перший компонент із праслов’янським *je – так само знахідним відмінком множини займенника *jь “той, він” (того самого, що утворював повні форми прикметників від коротких). Пор. інше можливе вживання цього займенника в початковій, а не традиційній кінцевій позиції: праслов’янське *spolinъ : *jьspolinъxiv.
Сванське sda“колос” близьке до догрецького sitos “хліб (у полі), жито” і дослов’янського жито (аби останнє справді будо пов’язане з дієсловом жити, то воно б означало різноманітні харчі, а не певний вид зерна). Грецьке слово
лежить в основі знака крітського лінійного письма В зі звучанням si, що зображував сніп і походив
від відповідного знака крітської ієрогліфіки кінця ІІІ – початку ІІ тис. до н. е.xv Зважаючи на давньоєгипетські паралелі деяких інших догрецьких назв рослин, відображених у крітських писемностях ІІ тис. до н. е. (наприклад, nikylea“смокви”), слід звернути увагу на давньоєгипетське sw.t, коптське suot“зерно”xvi.
Пор. і баскійське zitusitu “злак, врожай, плід”. Дослов’янсько-догрецьку паралель слід розглядати на тлі
повідомлень античних авторів (зокрема, Геродота) про постачання хліба зі Скіфії на Балкани.
Розглянуті назви знаходять численні паралелі в давньосхідних мовах (дослідження В. В. Івановаxvii), серед яких відзначимо хатське kait“зерно”. Можливо, сюди відноситься й сванське khvith “хачапурі” (за усним повідомленням О. Н. Мушкудіані, це хліб, який печуть лише
у Сванії).
Показова близькість слова мечет, мечеть “піч для випікання хліба у чорноморських рибалок” (за походженням “неясне”xviii) до грузинського mcadi“хліб (із проса), чурек” (слово реконструюється ще для пракартвельської мовиxix). Пом’якшення в кінці слова мечеть повторює грузинське закінчення mcadiтак само, як печать, Хороль, Інгуль (давні форми річкових назв)
повторюють грузинські форми becedi“печать”, Хоролі, Інгурі (назви грузинських річок).
Не можна виключати зв’язку праслов’янського *korvajь “коровай – ритуальний хліб” (реконструйовано на східнослов’янському й
південнослов’янському матеріалі) з грузинським kveri “ритуальний хліб”xx.
Зв’язки трипільського землеробства з Кавказом мали б виражатися й у назві
землі. О. В. Маловічко встановив суголосся українського діалектного миндза “дернина”
(за походженням “неясне”xxi)
із грузинським mic’a“ділянка
землі”xxii.
Сюди можна додати гунзибське (дагестанська підгрупагрупа мов) мызе “земля”. А в українській мові є ще один точніший відповідник – діалектне мицька “дернина” (це слово слід відділяти від омоніма зі значенням “вовна ягняти” румунського походження).
Цілком очевидно, що дуже архаїчний матеріал грузинської, мегрельської, сванської мов у порівнянні з українськими та іншими слов’янськими термінами доіндоєвропейського походження дозволяє виявити субстратну трипільську лексику, спільність якої в досліджуваних мовах пояснюється взаємодією синхронних культур України й Кавказу. Особливо перспективне вивчення давньої сванської лексики.
iФасмер М. Этимологический словарь русского языка. – М., 1987. – Т. 4. – С. 242. (Ця паралель становить значний інтерес і може бути гіпотетично інтерпретована й на тлі відомих зв’язків трипільської культури з давньокитайською.)
ii Дьяконов И. М. Сравнительное языкознание, история и другие смежные науки // Лингвистическая реконструкция и древнейшая история Востока: Тезисы и доклады конференции. – М., 1984. – Ч. 2. – С. 16.
iii Марр Н. Я. Избранные работы. – М.; Л., 1933–1937. – Т. 5. – С. 265.
ivОткупщиков Ю. В. Очерки по этимологии. – СПб., 2001. – С. 177–184.
vМаловічко О. В. Кавказька лексика в Україні? // Відродження. – 2000. – № 3. – С. 16.
vi Поуп М. Линейное письмо А и проблема эгейской письменности // Тайны древних письмен: проблемы дешифровки. – М., 1976. – С. 90 (і там само примітка І. М. Дьяконова); Бест Й. Г. П. К интерпретации надписей линейного письма А // ВДИ. – 1987. – № 1. – С. 162.
viiХаханов А. С. Древнейшие пределы расселения грузин в Малой Азии // Записки Кавказского отдела Императорского русского географического общества. – Тифлис, 1903. – Кн. ХХІІ.
viiiФасмер М. Этимологический… – Т. 4. – С. 571.
ixВступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1966. – С. 527.
xЭнеолит СССР / Под ред. В. М. Массона, Н. Я. Мерперта.. – М., 1982. – С. 233, 237.
xiiПор. також, можливо, праслов’янське діалектне *cьmanъ, реконструйоване на основі сербськохорватського “дрібні плоди, дрібнота” й словацького “дрібний бур’ян” (Этимологический словарь славянских языков: Праславянский лекический фонд / Под ред. О. Н. Трубачева. – Т. 4. – С. 144–145).
xiii Хабургаев Г. А. Старославянский язык. – М., 1986. – С. 144.
xiv Этимологический словарь славянских языков: Праславянский лексический фонд / Под ред. О. Н. Трубачева. – М., 1974–1990. – Вып. 8. – С. 240–242.
xv Молчанов А. А., Нерознак В. П., Шарыпкин С. Я. Памятники древнейшей греческой письменности: Введение в микенологию. – М., 1988. – С. 174.
xviСванська мова виявляє низку важливих давньоєгипетських паралелей: сван. ryhi“світанок”, rh- “світати, світити” – давньоєг. r’“сонце” (за В. М. Ілліч-Світичем, корінь № 346), сван. mis“сонце” – чадське (мовна група, близько споріднена з єгипетською) *ms“сонце” (за В. М. Ілліч-Світичем, корінь № 313), сван. dosd-ul “місяць” – давньоєг. Dhwtj“Тот – бог місяця”, давньоєг. km“чорна земля” – сван. gim“земля” тощо.
xvii Иванов В. В. К этимологии некоторых миграционных культурных терминов // Этимология. 1980. – М., 1982. – С. 164. Пор. також єдине праафразійське позначення їстівного зерна (припускають, дикої (!) пшениці-однозернянки) hit(Климов Г. А. Основы лингвистической компаративистики. – М., 1990. – С. 147.
xviiiЕтимологічний словник української мови / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1989. – Т. 3. – С. 455.
xix Климов Г. А.Этимологический словарь картвельских языков. – М., 1964. – С. 142–143.
xxПор. подібні звукові співвідношення: латинське cicero“горох” – грузинське cercvi“горох” тощо.
xxiЕтимологічний словник української мови / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1989. – Т. 3. – С. 462.
xxiiМаловічко О. В. Кавказька лексика в Україні? // Відродження. – 2000. – № 3. – С. 17.
|